Це абсолютно не той список, яким Україна може пишатися. Деякі з цих злочинів розкриті, деякі ні, а деякі лише вважаються розкритими, проте реальні замовники досі офіційно не названі. Очевидним є й той факт, що п’ятеро зі згаданих нижче жертв були журналістами та постраждали саме через свою діяльність. За 30 років Незалежності в Україні загинуло понад 70 журналістів. Саме тому щороку, кожної третьої п’ятниці вересня ми відзначаємо День пам’яті українських журналістів, що загинули виконуючи свої професійні обов’язки. Взагалі, резонансні вбивства в Україні часто стають таким собі м’ячем для пінг-понгу, яким влада перекидається від попередників до наступників, аби не брати на себе відповідальності за здійснення правосуддя. Давайте ж згадаємо імена жертв найгучніших вбивств починаючи із 90-х і аж донині.
1. Євген Щербань, 1996
Впливовий бізнесмен, політик, Народний депутат України родом із Донеччини. Кривава розправа над ним сталася 3 листопада 1996 на донецькому летовищі, коли Щербань на приватному літаку повертався із ювілею Йосипа Кобзона. Євгена розстріляли прямо на трапі літака. Разом із ним загинула дружина, а також бортмеханік, авіатехнік та інспектор аеродромної митниці. Встановлено, що злочин скоїли Вадим Болотських (Вадик Москвич) і Геннадій Зангеліді (Звір). Другий до суду не дожив, а Болотських засуджено до довічного ув’язнення. Замовників вбивства досі не знайдено.
2. Вадим Гетьман, 1998
Главу Нацбанку України розстріляли у ліфті власного будинку на вулиці Суворова у Києві 22 квітня 1998. Його вбивцю вдалося затримати аж через чотири роки, ним виявився Сергій Кулєв, член донбаського злочинного угрупування «Банда Кушніра». До цієї ж банди належали Вадим Болотських і Геннадій Зангеліді — затримані за вбивство Євгена Щербаня. Сергій Кулєв засуджений до довічного ув’язнення, однак справжніх замовників злочину так і не встановили. Сам Кулєв у свідченнях заявив, що гроші за усунення Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана їх лідеру Кушніру заплатив Павло Лазаренко.
3. В’ячеслав Чорновіл, 1999
Цьому видатному патріоту, політику, публіцисту, журналісту та дисиденту справді щиро «боліла» Україна, бо за неї по різних таборах він сумарно відсидів 17 років за антирадянську діяльність. Багато політологів і досі сходяться на думці, що якби саме Чорновіл став президентом у ті часи, доля всієї країни склалася б геть інакше. В’ячеслав загинув у ДТП під Борисполем за нез’ясованих обставин разом зі своїм водієм Євгеном Павловим 25 березня 1999. Політик повертався із Кіровограда до Києва та по дорозі автомобіль зіткнувся із навантаженим зерном «КамАЗом», який здійснював розворот. Згідно з висновками судмедекспертизи, травми, що призвели до смерті В’ячеслава Чорновола і Євгена Павлова, «характерні при нанесенні кастетом профільною ударною поверхнею». До того ж за свідченнями польських і львівських експертів подушки безпеки в авто були пошкоджені навмисне та не спрацювали. Ці, та багато інших доказів свідчать про те, що ДТП було ретельно сплановане заздалегідь, однак справу було закрито як нещасний випадок. Нещодавно у ГПУ обіцяли поновити слідство за статтею «умисне вбивство».
4. Георгій Гонгадзе, 2000
Найрезонансніше вбивство за 30 років Незалежності України. Георгій Гонгадзе був засновником інтернет-видання «Українська Правда», котре почало публікацію низки викривальних матеріалів про тодішню владну верхівку на чолі з Леонідом Кучмою. Ввечері 16 вересня 2000 року журналіст вийшов із редакції та зник безвісти. 2 листопада у лісовому масиві міста Тараща знайшли обезголовлене тіло чоловіка. Пізніше ДНК-експертиза встановила, що це Георгій Гонгадзе. Тоді ж дружині Гії Мирославі почали надходити погрози про розправу, тож у 2001 році вона втекла до США, попросивши політичного притулку. Родина живе там і донині, чекаючи справедливості. Слідство встановило фігурантів злочину: Олександр Попович, Валерій Костенко, Микола Протасов і організатор — Олексій Пукач. За вбивство Гонгадзе Протасов отримав 13 років ув’язнення, Костенко і Попович — 12. Пукачу ж дали довічний термін. Офіційно замовників злочину не названо й досі.
5. Ігор Александров, 2001
Телеведучого жорстоко побили бейсбольними битками 3 липня 2001 у холі телекомпанії «ТОР» міста Слов’янська Донецької області. Журналіст помер у лікарні 7 липня. Перед смертю Александров провів кілька резонансних телеефірів, де розкривав схеми замовних вбивств бізнесменів на Донеччині, а також висвітлював докази причетності до злочинів місцевої правоохоронної вертикалі. Лише через п’ять років за розправу над журналістом на термін від 12 до 15 років засуджено Олександра Рибака, Дмитра Рибака, Олександра Онишка і Руслана Турсунова. Проте, колеги Александрова впевнені, що ниточки цієї справи насправді ведуть до Віктора Януковича та Віктора Пшонки.
6. Юрій Кравченко, 2005
Генерал Внутрішньої служби України та Міністр МВС України з 1995 по 2001 роки. Саме його вважають безпосередньо причетним до резонансних вбивств В’ячеслава Чорновола та Георгія Гонгадзе, оскільки є свідчення, що саме Кравченко отримував накази про ліквідацію цих «неугодних владі» людей та передавав їх своїм підлеглим працівникам спецслужб. Політика знайшли мертвим у власному будинку 4 березня 2005 саме напередодні його допиту в ГПУ по справі Гонгадзе. Очевидно, хтось цих свідчень дуже не хотів чути. На місці все виглядало як самогубство, однак постріли було два і обидва шансу вижити не залишали. Попри всю картину, слідчі все ж вирішили, що людина могла вбити себе двічі та закрили справу як самогубство.
7. Василь Климентьєв, 2010
Головний редактор харківської газети «Новий Стиль» зник безвісти 11 серпня 2010. Він був відомий своїми викривальними журналістськими розслідуваннями корупційної діяльності місцевих посадовців у тому числі й правоохоронців. Незадовго до зникнення Климентьєв написав відкритого листа на ім’я прокурора Харкова про неприпустимість відновлення у лавах міліції Євгена Жиліна. Пізніше той же Жилін стане відомим як лідер проросійської воєнізованої організації «Оплот», що приєдналася до бойовиків ДНР. Підозрюваними у вбивстві журналіста оголошені прибічники Жиліна Андрій Козара та Дмитро Уваров, що й досі знаходяться у розшуку. Тіла Климентьєва так і не знайшли.
8. Павло Шеремет, 2016
Білоруський опозиційний журналіст, що із 2012 року жив в Україні та працював у газеті «Українська Правда», на радіо «Вести» і телеканалі «24». Критикував Шеремет як опального президента Білорусі Олександра Лукашенка, так і українських можновладців. За кілька місяців до смерті він розпочав власний проєкт «Чистий четвер» де викривав різні корупційні схеми. 20 липня 2016 у центрі Києва автомобіль Павла вибухнув через закладену вибухівку, чоловік загинув на місці. У 2019 ГПУ помпезно, та як виявилось, безпідставно заарештували у цій справі Яну Дугар, Юлію Кузьменко та Андрія Антоненка. З плином часу, шиті білими нитками справи проти підозрюваних патріотів розсипаються, а справжні винуватці і нині не знайдені. У січні 2021 з’явилися вагомі докази того, що замовники цього злочину сидять у високих кабінетах Мінська.
9. Катерина Гандзюк, 2018
Активістка та правозахисниця, що не давала спокійно спати злочинним херсонським можновладцям була облита сульфатною кислотою просто біля свого будинку у Херсоні 31 липня 2018 року. Дівчина отримала важкі травми — 40% опіків тіла, та 4 листопада померла у лікарні. У червні 2019 координатора нападу на Гандзюк Сергія Торбіна засудили до 6 років і 6 місяців позбавлення волі, а безпосереднього нападника Микиту Грабчука — до 6 років в’язниці. Ще три фігуранти справи отримали від 3 до 4 років ув’язнення. Після вироків всі вони почали свідчити проти ймовірних замовників злочину — херсонського кримінального авторитета Олексія Левіна та голови Херсонської ОДА Владислава Мангера, яким оголошено про підозру. Слідство триває і досі.
10. Вадим Комаров, 2019
4 травня 2019 на журналіста скоєно жорстокий напад просто у центрі Черкас — невідомий завдав йому кількох ударів молотком у голову. 20 червня Вадим помер у лікарні, так і не вийшовши з коми. Ймовірна причина злочину — чисельні журналістські розслідування Комарова проти свавілля та корупції черкаських чиновників. Попри всю резонансність та цинічність цього вбивства, а також на величезну кількість камер на місці злочину ні виконавців, ні замовників не знайдено. Слідство триває і досі, проте не може назвати навіть підозрюваних у справі.
