25 квітня 2019 Верховна Рада ухвалила «Закон України про забезпечення функціонування української мови як державної». 16 січня 2021 набули чинності окремі його норми, зокрема Стаття 30 яка говорить, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Відтак інформація про товари та послуги на території України надається українською.
Коротко про зміни, які вже повинні були відбутися:
– Усі підприємці, виробники, установи, організації та інші суб’єкти господарювання зобов’язуються здійснювати обслуговування споживачів, а також надавати їм інформацію про свої товари і послуги державною мовою. Це ж стосується онлайн-магазинів та інтернет-каталогів.
– Усі цінники, інструкції, маркування, технічні характеристики товарів та послуг тощо – пишуться українською. Поряд допускається дублювання інформації будь-якою іншою мовою.
– Обслуговування клієнта може бути здійснене не державною мовою, якщо на цьому наполягає сам клієнт, та знайдено прийнятну для обох мову комунікації.
Звісно ж, мовне питання в Україні завжди було оповите дискусіями, баталіями та скандалами. Упродовж всієї нашої історії українська мова змушена була боротися за достойне існування на власній землі, продовжує і тепер, на тридцятому році незалежності. Саме захистити і популяризувати її покликаний «Закон про мову», а не знищити чи дискримінувати інші мови, як намагаються це висвітлити місцеві прихильники «русського миру». Для дестабілізації ситуації всередині країни й продовження паразитування на надуманій проблемі утисків російськомовних громадян, колаборанти усіляко підтримують та поширюють міфи про принципи дії цього Закону. Ось найпопулярніше з того, що вони вже нафантазували у медійному просторі:
Міф 1: «Геноцид російськомовних»
Почнемо з їх улюбленої тези про те, що все пропало, і тепер російською заборонено розмовляти в принципі. Це абсолютна нісенітниця. Наголошуємо, що у побуті кожна людина вільна спілкуватися тією мовою, якою їй зручно. Закон регламентує виключно ті випадки, коли особа знаходиться на робочому місці – працює на державній посаді чи у сфері послуг. Крім того, як зазначено вище, у сфері послуг має значення ще й бажання клієнта. Якщо він звернувся російською і обидва хочуть перейти на цю мову – то будь ласка.
Міф 2: «Мовні патрулі»
Ще одна улюблена лякалка, що поширюється пропагандистами з країни-агресора. У їх уяві це такі собі загони карателів, які відслідковуватимуть російськомовних підприємців і чинитимуть на них тиск. Це черговий міф. Законом про мову не передбачено жодних перевірок чи «мовних комісарів». Натомість, якщо споживач потрапить у ситуацію, коли його права на отримання інформації чи послуг українською буде порушено, то насамперед він повинен:
– спробувати вирішити ситуацію самостійно, звернувшись із відповідним зауваженням до працівника, його менеджера, або ж керівництва / на гарячу лінію підприємства;
– якщо перше не допомогло, то слід зафіксувати факт порушення, зробивши аудіо- чи відеозапис, фото або скріншот та скласти скаргу на ім’я Уповноваженого із захисту державної мови, надіславши її письмово або електронною поштою. Детальна інструкція є на сайті мовного омбудсмена. Наразі цю посаду обіймає Тарас Кремінь.
Зазначимо, що журналістів, які останніми днями частенько «ходять у рейди» до ресторанів, хімчисток чи то перукарень виявляючи там російськомовний персонал, ніяк не можна вважати «мовними патрулями». Це лише представники преси у пошуках цікавого матеріалу, не більше.
Міф 3: Оштрафують за «Здравствуйте»
Історію про умовну бідну касирку, яка запрацювалася за важку зміну, сказала «Здравствуйте» замість «Доброго вечора» і тепер заплатить за це штраф 6800 гривень тиражують на всіх можливих площадках, куди колаборанти лише змогли дістатись. Насправді система працює геть не так:
– після отримання скарги, офіс мовного омбудсмена її розглядає і якщо все вмотивовано, то закладу оголошують попередження з вимогою усунути порушення протягом 30 днів;
– у разі повторного порушення протягом року, Уповноважений із захисту мови складає протокол та накладає штраф у розмірі від 5100 до 6800 гривень на порушника — суб’єкт господарювання.
Тобто, штраф наступає не одразу і аж ніяк не за випадкове «Здравствуйте». Повинно мати місце злісне, доведене та систематичне порушення Закону. Кошти стягуються не з працівника, а з роботодавця (хоч, звісно, потім він може змусити їх відшкодувати, якщо ситуація виникла з вини співробітника). Також, отримавши протокол, порушник (власник бізнесу) має право оскаржити його у суді.
Міф 4: «Всі від касира до прокурора складатимуть іспит»
Складатимуть, але не всі. Законом передбачена сертифікація на володіння державною мовою для чиновників та окремих категорій держслужбовців. Насамперед нововведення стосуватиметься претендентів на посади міських голів, міністрів, голів адміністрацій, керівників держпідприємств та прокуратур. У них перевірятимуть не знання шкільної програми, а вміння комунікувати на найвищому рівні від імені держави. Перший іспит стартує вже 16 липня 2021. Ніхто із працівників чи керівників сфери послуг до цієї сертифікації не має жодного стосунку.
