Кобзар, поет, художник, символ українського народу, борець за свободу і незалежність України, – це все про Тараса Шевченка. І список епітетів можна продовжувати. Ми зібрали факти з життя цієї непересічної особистості. І можете бути певні: багато про що ви почуєте вперше.
Батьки новонародженого малюка назвали Тарасом через те, що незадовго до його дня народження був день пам’яті святого Тарасія. А в народній традиції це досить поширена практика, оскільки так дитина отримувала в особі святого свого покровителя та ангела-охоронця.
У Шевченка було п’ятеро рідних братів та сестер, однак лише Тарас визначався неабиякою жагою до знань, а тому єдиний навчився писати та читати. Батько бачив, що у сина не лежить душа до господарства, тому й віддав його до дяка на навчання наукам.
В церковноприходській школі Шевченко вчився лише 2 роки. А знанням мов та усього іншого він завдячував баронесі Софії Енгельгардт та лакеям, з якими він проводив багато часу на службі в пана.
Свої перші гроші юний Тарас заробив, ставши на службу до священника. Він допомагав відспівувати померлих.
У дорослому віці Тарас Шевченко був середнього зросту – 164,5 см.
Аби викупити Шевченка з кріпацтва, потрібно було заплатити 2500 рублів, що на той момент було шаленою сумою і в еквіваленті на срібло означало 45 кг. Допоміг у цьому Карл Брюллов, який написав портрет Василя Жуковського і продав його на аукціоні. Кажуть, що частину суми надала також імперська родина.
Здобувши свободу, Тарас Григорович здійснив свою мрію та вступив до Академії мистецтв, де дуже вдосконалив свої таланти.
Тарас Шевченко обожнював чай із ромом.
Національний герой України свого часу був справжнім модником, оскільки добре заробляв, живучи у Петербурзі та пишучи портрети. Маючи за плечима досвід тяжкого дитинства, отримавши статус вільної людини, він вів відповідний спосіб життя. Особливо він пишався покупкою дорого гумового плаща-макінтоша, який коштував 100 рублів, що на той час було доволі значною сумою.
У тому ж Петербурзі Шевченко приохотився до алкоголю. Кажуть, під градусом поет ставав некерованим і часто потрапляв у бійки.
Микола І вислав Шевченка в Оренбург за його гучні висловлювання, які імператор не оцінив і вважав підривними. У вигнанні йому було заборонено займатися творчістю, але завдяки ряду прихильних до нього офіцерів, Тарас Григорович зумів там створити більшу частину своїх повістей.
З 47 років життя в Україні Шевченко провів всього 15. Нагадаємо, у 14 років він був змушений покинути батьківщину разом з поміщиком Енгельгардтом. А потім було вигнання, і через роки Шевченко приїжджав в Україну лише погостювати.
За своє життя поет багато разів закохувався, однак саме шість історій були для нього знаковими. Останнім коханням Шевченка називають 20-річну служницю Ликеру Полусмак. З нею він навіть планував одружитися, але втілити задумане в життя не вдалося. Кажуть, Шевченко впіймав дівчину за зрадою. Інша ж версія говорить, що вона сама не захотіла весілля, адже для цього б довелося їхати у Петербург.
Є плітки, що у Шевченка був роман з дружиною Михайла Максимовича, у якої через 9 місяців народився від нього син.
Подейкують, Тарас Шевченко часто відвідував борделі, як і багато чоловіків того часу. У цих закладах поет шукав втрачене кохання і старався заглушити біль від мрій про родину, які так і не були втілені в життя.
Тарас Шевченко обожнював творчість Михайла Лермонтова і називав його своїм улюбленим поетом.
Одним з останніх захоплень Тараса Шевченка було гравіювання. У ньому він досяг чималих успіхів і присвячував цьому заняттю майже весь свій час.
До сьогодні дійшли 835 картин Шевченка в оригіналі. Їх було набагато більше, але близько 300 з них вважаються безповоротно загубленими.
У Кобзаря є дві могили, куди можуть прийти паломники, щоб віддати данину пам’яті. Це Смоленське кладовище в Петербурзі, де він помер і був спочатку похоронений, та в Каневі, в Україні. Саме до міста над Дніпром тіло батька нації перевезли через два місяці після його смерті, виконавши умову заповіту.
Вірші поета були перекладені більш ніж ста мовами світу.
У світі встановлено 1384 пам’ятники Кобзареві. З них в Україні – 1256.
На честь великого поета названо понад 160 населених пунктів України.
Сам Кобзар був би в шоці, якби дізнався, що його ім’ям був названий один із кратерів на Меркурії. Це трапилося у 1975 році.
